Звичайнісенька метушня
На вулиці, біля дому.
Там зібралася вся рідня,
Щоб стрічати його знайому.
Підкотила машина біла.
Вона вишла така легка!
І завмерла вся наша вілла:
«Яка гарна панянка молода!»
Нову знайому зустріли!
В хороми її запросили!
Пирогами пригостили,
Кофе запашний зварили.
Не переставала щебетати,
Рідних його дивувати!
Не треба так вередувати.
Гарно з нею! Не сумувати!
Хорошу невістку будуть мати!
Вирішила все ж розпитати,
Що думає вона, його мати..
І з цим сватів посилати!
Негоже довго відволікати!
Треба залізо кувати,
Поки гаряче воно. Засилати
Сватів до її батьківської хати!
Весілля вирішили відгуляти!?
На радість собі і дитяті:
«Та де ж грошей тих взяти?
Коли не мають роботи завзяті!?»
Заплакала з горя мати
І батько за столом засумував:
«Таку невістку лиш забувати!»
«Краще йому роботу шукати!»
Навчи дітей працювати!
Хліб собі добувати!
Не надіятись на батька, матір!
Треба в житті все опанувати!
Загрузка...
