Котить хвилі по морю.
Вітри буйні по полю.
Сонцем пече, спекою.
Вже летить до нас лелекою.
Виграє в лузі із квітами
Сріблом в річці, самоцвітами.
Із землі росте до неба…
Здогадатися нам треба.
Що жаданніше за все?
Що нам треба над усе?
Воля, та що як роса…
Принесла до нас гроза.
Прокотилася землею
Зайнялась в небі зорею.
Вже не вбити не зламати.
Душу аж ніяк не залякати!
Автор записи:
SV.Bogomaz22.3.2023
Пишу о том, как в этом мире красиво все без лишних слов))
Загрузка...
