Дніпра побачивши здалеку смужицю мутно-блакитну,
Я несподівано радістю тихою сповнився зразу,
Я Батьківщини маленької символ безсмертний увидів,
Грізнотернисті подолані довгії дроги вандрівцем,
5 Нікому радості бачити: в полі самотній курганнім.
Якося сумно зробилося після всвідомлення цього,
Як одинокості втілення, мкнуся шляхами постійно,
Вдома на мене насильная також чекає самота,
Вольності напій отруєний гиддю тією бридкою —
10 Зв’язана світу подвійнісю воля з самотністю кріпко.
Та чорноокая вилетить з тіла мойого розпука,
Годі стаждати нещастієм, я повертаюсь додому,
То-бо хвилина веселості; ось недоречная мука
Геть утіка швидконогая, знову настала несмута,
15 Радість вернулася світлая, сміх розлітається полем.
Автор записи:
Богуслав Буркіт5.10.2020
Загрузка...
