Небо осіннєє добрістю мирною сяяло днини,
Що обережно тебе, подружко ніжна зірок,
Несла назустріч тривожному духу моєму в перлинах
Радості тихо-блаженної, наче самую богиню
5 Мудру Атену святу; наче ружовий струмок.
Весь огенями палаючи, я залишався несміло
Деся в далеких кутках: сяєвом ніжним твоїм
Я милуватися звіддаля вирішив чомсь неодмінно;
Ти ж подивилася виразно в очі мої пожвавілі,
10 Тихшою стала одраз і усміхнулась мені.
Думи напали щасливії на бунтівничого мене,
Тіло зблідніло моє, землю втрачати почав,
Тільки утримався чудними силами вишнього неба,
Зникла-втекла променистая, ти полетіла далеко,
15 Швидко взмахнувши крильми, мара солодка моя.
Автор записи:
Богуслав Буркіт5.10.2020
Загрузка...
